Зі СВЯТОМ ПОКРОВИ

ДНЕМ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

ДНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ

СВЯТОМ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ, ЗБРОЇ ТА ЗВИТЯГИ!!!

Вітаємо всіх українців – козаків, націоналістів, патріотів!

Козацьке Братство “Вовча Залога”

P.S. На світлині - козаки Буревій, Роса, Солонець на минулорічному Святі на Майдані Незалежності у Києві. Позаду - кордон з космонавтів, які відділяють українських патріотів від комуносволоти...

Настрій: optimistic

 83 роки тому загинув Головний Отаман Армії УНР Симон Петлюра. 26 травня 1926 року о 13-00 у Парижі на вулиці Racine п’ять куль з пістолета більшовицького агента-вбивці Самюеля Шварцбарда смертельно поранили видатного Українця. За півтори години, не приходячи до тями, Симон Васильович помер у лікарні на St-Germain-des-Pres (де зараз, до речі, знаходиться Українська церква греко-католицького обряду)...

Певний час мені довелося жити і працювати у цьому місті, у тому числі й в Українській Бібліотеці імені С.Петлюри на вулиці Palestine, де допомагав каталогізувати фонди. Ім’я Отамана для мене завжди було усособленням високого звитяжного Духу українців, воно на багато років, аж досьогодні пов’язується з поняттям справжнього захисника нашої Батьківщини. Мене завжди захоплювало ставлення українців діяспори до особи Петлюри ­ шанобливе, поважне, без тіні якоїсь іронії чи зневаги. Для себе я завжди це намагаюсь осягнути тут, в Україні, де ставлення до нього неоднозначне, не тільки з боку ворогів, але й своїх.

“Петлюра”, “петлюрівець”... Скільки жаху сіяли ці слова серед ворогів України, що усіма силами намагалися їх очорнити, викривити, врешті ­ стерти з пам’яті нашого народу. Та й сьогодні, навіть у національно свідомому середовищі все голосніше лунають голоси, що буцімто Петлюра ­ “зрадник, масон, запроданець, слабка духом людина...”, що винна у руїні Української Держави на початку ХХ ст. Прикро й сумно, що дехто “з висоти нашого часу” робить такі передчасні висновки, граючи на руку одвічним ворогам нашої землі, віддаючи їм на поталу наших Героїв.

“Він не пізнав ні почестей, ні багатства Петлюра присвятив своє життя незалежності українського народу. Саме для досягнення цієї мети він стільки боровся і тоді, коли батьківщина потребувала його, взяв у свої руки віжки правління” (Desroches A. Le probleme ukrainien et Simon Petlura. Paris, 1962. P.135).

“Присвята на Монпарнасі” написана мною у листопаді 2001 року на цвинтарі Montparnasse у Парижі, де похований С.Петлюра. Довго сидів біля його могили, думав, думав, думав... Не знаю скільки часу там провів, але душу освітив який дивний стан. Стан якогось єднання, глибокого душевного зворушення, проникнення і осягання. Духовне спілкування з Головним Отаманом глибоко відбилося у моєму серці і вплинуло на мою подальшу долю взагалі. Тоді й майже миттєво народилися ці прості, але щирі рядки.

Петлюро, батьку мудрочолий,
Ім’я твоє між нами сяє, й там,
Де будить приспані серця і душі кволі.
Як знамено на роздоріжжі нині ­
Дарунок долі й шлях до Неї ­ Волі!
Життя твоє і Дух твій, Отамане,
Її, зневажену, підносить, землю,
Освітить темряву і спалахне таки
Буремний гнів. За тисячі й мільйони
Душ невинних. І море помсти розіллє
На справедливу та довгожданную
Покару. Відплати ­ кату!
Тебе звели зі світу передчасно ­
Наївно думали вони ­ це спинить нас...
Ти ж повсякчас над нами, Отамане,
І приклад твій для нас є Віровказ
Довершити незроблене батьками,
Позбирати загублене степами,
Й повернути країну ­ край захланний
До річища людського існування!
О, рідний Симоне, живий довіку,
Ти ­ не вмер! Не буде цього!
І згадка лише імені твого
Жах смертний віє ворогам,
Що досі є. Вони, численнії, чатують
Щоб не з’явився ти ізнов
У нашій Україні. Але, дай Боже,
З’являться вони ­ нові Петлюри (вони вже є)...
Це ти зійшов, покинув Вирій
І зараз тут, чи там ­ в Украйні милій.
Бо Дух Єси, а Дух шукає тіла.

Розпізнати відьму дуже важко: вона може бути бабою і дівчиною, красивою і потворною, прибирати вигляд тварин або речей.

Усна традиція інкримінувала відьмам насамперед те, що вони псували чужих корів, забираючи у них молоко. Повсюдно вірили, що відьми накликають на людей хвороби, висмоктують кров, сприяють неврожаю зернових. Відьми влаштовують свої регулярні зборища (шабаші, сейми, бали) на голих вершинах гір (наприклад, на Лисій Горі у Києві).

(З етнографічним довідником)

Для чого оце я пишу подібну “нісенітницю”? Кому це потрібно? Для якого нікчеми псую себе, як свіча на заплаві? Невже ці копіткі поривання варті до чогось? Дай відповідь, Сонце? Невже зітліє у забутті відчайдушний крик душі до вас, обірвані душею, кажіть, сучі діти? Чому?

Як рвете струм нервів у потязі за примарами, як знищуєте живе навкруги, насамперед ­ своїх близьких за очами! То навіщо таке вадло на самоті із собою, кречо на струмазі, принишклім од Раха довічного?

Яко же ся відчай плекаєте, за обрій несете, яко яструб летючий до землі стрілою, кпини спиняйте, бо матимете сплячу ніцу на чолі нерозумнім, оборні свині, на оці чемні! Яко не пристало волати за суєтним, бо ж і вам за цим, ласі до ласи!

До Тебе, Єдиний, межею
Напруги торую шлях ­
Як не відчути крайспраги
На вічнім джерелі засмаг?
За стежку цю і довгу путь
Я запитаю Златокруть,
Що живить живцею живих
І дихає та надихає тих,
Що світ здолали, зорь заслін,
Пробігли плин подій незрозумілих,
І на твої присвяти прибули
Крізь терни. Той квіт терновий
Вони самі собі обрали
За небажання власного спинання.
Себе до світу прирекли,
Щоб людям світло дарувати,
Бо світло світлом ­ десь, не тут.
Його рука їх праведна візьме
Й пробудить відання приспалі.

Настрій: crushed

Рішенням Кошу "Вовчої Залоги " від 3.05. Отаманом і Провідником Організації став Орлик. Прохання до суміжних організацій подати документи про АПРВУК.

Провід "ВЗ" (Гук за дорученням)

Прийміть вітання від Організації за:

Отримання кандидатського ступенню з історії:

Стасу-Орлику-Буревіію за написаня праці "Національно-визвольний рух у Донеччині у 19-20 ст."

Богдану Сервичу-Гуку за працю "Східноукраїнське питання"

Марічці Травенюк-Гілці за працю "Економічно-соціяльні підвалини підборкання Слобожанщини Московщиною"

Дай вам Боги у руку, а у голову розуму!

Слава Україні!

Провід "ВЗ"

Зацікавленим коротко:

Сьогодні на Донеччині відбулася Рада козацької "Вовчої Залоги".
Результати:
- командир Проводу Орлик (Буревій), попри його прохання піти, покищо залишається на посаді головного Отамана Залоги щонайбільше 2 тижні;
- осавулом обрано Гука зі збереженням посади   Голови політрефентури;
- бунчужним вдруге переобрано Тумася;
- Новоазовська та Волноваська чота приєднані до Кальміуюського куреня, а Домаський курінь (Маріупіль) скасовано з об*єктивних причин;
- Прийнято рішення про спіпрацю з СНА;
- 28 козакам і козачкам  присвоєні чергові звання та надано посади, особливо відзначені Барвінківський та Ізюмський курені за участь у акціях у Харкові.
- Інша інформація, а також деталі вищесказаного будуть розіслані козакам Організації та керівникам суміжних організацій.

Від імені Проводу ВЗ, Орлик

Настрій: content